Український фінансовий сектор поки що спостерігає і лише готується до роботи в нових умовах загальної відкритості.

По-суті, open banking — це система, яка дозволяє створювати фінтех-продукти, нові сервіси для клієнтів через технологію відкритих API та надає можливість фінтех-компаніям співпрацювати з банками у різних напрямках. Фактично, вона дозволяє клієнтам керувати своєю фінансовою інформацією та надавати акредитованим компаніям доступ до неї. Це зручний інструмент для запуску на ринок фінансових послуг у більш сучасних форматах.

Хто виграє від запровадження open banking — банки чи клієнти? Очевидно, що у виграші буде клієнт. Уявіть собі, що всі ваші дані про рахунки, операції, транзакції, надходження, витрати знаходяться в одному місці - все це ви акумулюєте в одному мобільному додатку та повноцінно керуєте фінансами у зручний для себе спосіб. Фінансова установа, отримавши доступ до цих даних, матиме можливість ретельно проаналізувати їх та запропонувати вам більш кастомізований продукт.

Так, наприклад, це може мати вплив на здешевлення кредитів. Враховуючи онлайн доступ до наданих клієнтом даних, для традиційних банків є серйозний ризик втратити монополію на клієнта, а для фінтех-компаній навпаки — можливість створювати більш релевантні продукти. Відтак клієнта отримає той, в кого кращий сервіс та продукт.

Прийнята у 2015 році Директива ЄС PSD2 власне й мала на меті дати можливість всім охочим користуватись послугами фінансових інституцій, знизити монополію великих гравців та збільшити конкуренцію. Але не так сталося, як гадалося. Реалізація стандартів PSD2 виявилася доволі складним процесом з купою спірних моментів та дискусійних питань.

Найбільш динамічною у розвитку open banking є Великобританія. У 2016-му році CMA (Competition and Market Authority) змусив 9 найбільших фінустанов відкрити доступ до своїх API, що призвело до перетворення їх з банків на провайдерів послуг. Банки роблять onboarding клієнта та відкривають йому рахунки, а фінтех-компанії розробляють під це інтерфейси, нові продукти та надають різноманітні послуги. Це дозволяє ринку стрімко розвиватися та рухатися вперед, адже не всі банки — це фінтех, і не всі фінтех-проекти є виключно банківськими установами.

Не можна сказати, що до минулого року це працювало ідеально — мало хто з гравців ринку волів ділитися своєю фінансовою інформацією, надавати дані своїх клієнтів та, зрештою, самі АРІ працювали не досить стабільно та злагоджено. Банки без особливого ентузіазму ставилися до нововведень, тому регуляторам часто доводиться директивно стимулювати цей процес.

Зокрема, в Австралії в 2019 році прийняли закон про захист даних споживачів, згідно з яким вони можуть вільно обмінюватись ними зі сторонніми фінтех-компаніями та банками. Цей закон — серйозне підґрунтя для запровадження open banking.

У стражданнях open banking зароджується в Канаді. Локальні банки сприйняли цю новацію з острахом. Канадська асоціація банкірів відкрито заявила, що не підтримує ідею запровадження open banking, вважаючи, що надання третім сторонам доступу до даних клієнтів не є безпечним і може призвести до низки негативних наслідків.

У Європі, наприклад, досі є проблеми з несумісністю API різних банків. Але це не завадило одному з найбільших постачальників платіжних послуг — компанії Klarna — запустити свою платформу, яка забезпечить доступ до більш ніж 4 300 європейських банків через єдиний API. Таким чином європейські банки і фінтех-компанії вже мають можливість надавати клієнтам персоналізовані пропозиції, які максимально відповідатимуть їхнім потребам.

І буквально нещодавно, наприкінці 2020 року, лідер фінтех-ринку — британський Revolut — запропонував всім своїм клієнтам (як приватним, так і бізнесу) інтегрувати всі свої рахунки в одну систему, користуючись всіма перевагами open banking. Вона агрегує дані моїх витрат, акумулює їх в своєму в мобільному додатку, надає аналітику в зручному вигляді.

Словом, шлях впровадження цієї інновації будь-де в світі є довгим та складним. А що в Україні? В нас процес запровадження open banking досі знаходиться в зародковому стані. Лише влітку 2019 року Національний банк взяв курс на імплементацію Директиви ЄС PSD2. Наразі відомо, що регулятор працює над пропозиціями до законопроекту, прийняття якого дасть можливість вже у 2022 році імплементувати європейські норми open banking на ринку фінпослуг України. Тож, схрестили пальці і чекаємо з нетерпінням.

Очевидно, аби open banking в Україні запрацював на повну силу, нам доведеться подолати недовіру, яка існує на сьогодні щодо нього з боку бізнесу. Зрештою, це було прогнозовано, бо такі тенденції, як ми бачимо, прослідковуються у всьому світі.

Опитування, проведене Федерацією малого бізнесу (FSB) у 2020 році, засвідчило — більшість підприємців не готові ділитися своїми даними в електронному вигляді. Дві третини компаній не розглядають можливість обміну своїми банківськими даними з іншими постачальниками фінансових послуг. Серед найбільш поширених стримуючих факторів, про які згадували самі ж респонденти, — невпевненість, що це безпечно, та нерозуміння, які переваги дають їм відкриті API.

Але я переконана, що в кінцевому підсумку це буде на користь ринку, адже open banking сприятиме конкуренції, яка завжди працює в інтересах клієнта — персоналізовані пропозиції та сервіс вищої якості.